Гондольєри кілька мов знають. Ціни не збивають...

Марія Доротич

У Венеції, як і в Греції, є все. Але халявних туалетів бракує

На набережній ніде яблуку впасти.

На набережній ніде яблуку впасти.

Літо у розпалі - пора пакувати валізи. Якщо ваша відпустка – на італійській Адріатичній рив’єрі (у регіоні Венето), не забудьте завітати в одне з найромантичніших міст світу – Венецію. Це місто, яке варто раз побачити, ніж сто разів про нього почути. "Королева Адріатики” славиться сотнями каналів, розкішними палацами та знаменитою площею Сан-Марко (візитна картка Венеціанської лагуни). Тут затамовуєш подих і перетворюєшся на романтика. На цій площі освідчуються в коханні, призначають побачення, фотографуються і загадують бажання, які не можуть не здійснитися...

За сорок хвилин катання на гондолі – 80-90 євро!

Мій шлях до Венеції пролягав через італійське курортне місто Лідо ді Єзоло. Звідти двадцять хвилин добиралися корабликом по Адріатичному морю. За проїзд на катері виклали по 10 євро (в один бік). Венеціанська лагуна – це 117 островів, серцем якої є Сан-Марко. Тут туристичний центр, а на сусідніх островах мешкають венеціанці. Лише невелика частина жителів оселилася на Сан-Марко. Зарплати тут на 500 євро вищі, ніж в інших італійських містах.

По дорозі фотографуємо колоритні острови Венеціанської лагуни, позолочені променями ранкового сонця. Трафік кораблів, які ходять до Венеції по Адріатичному морю, нагадує рух транспорту у місті-мегаполісі. А ще тут курсують морські таксі і гондоли. Одинадцятимет-рові човни, оздоблені у венеціанському стилі, мають одне весло. Бізнес гондольєрів – сімейний, годує власників венеціанських човнів все життя. Замовити катання на романтичній гондолі можна будь-де, де вони пришвартовані. Найбільша стоянка гондол – біля набережної Сан-Марко. Водії корабликів - як наші таксисти: самі підходять до туристів і пропонують свої послуги. Гондольєри – поліглоти. Навіть українською можуть сказати "Будь ласка”, "Добрий день!”. Зрештою, вивчення мов - це їхня робота, адже туристів у Венеції з усього світу.

Катання на гондолі – задоволення недешеве. 40-хвилинна екскурсія по венеціанських каналах витягне з гаманця 80-90 євро, а у період карнавалу – 100-120 євро. У човні вміщаються чотири-шість осіб, тож один турист може заплатити в середньому 15 євро. Торгуватися з підприємливими власниками гондол складно, але може пощастити. У Венеції гондольєрів називають акулами з веслом, - бо не хочуть опускати ціни за послуги.

Туристка Вікторія розповіла, що одного разу гондольєр відмовився везти групу з п’яти осіб, мовляв, йому буде важко гребти. Сказав, що любить возити двох людей, особливо закохані пари... Такі випадки – винятки. Більшість гондольєрів мають добре накачані м’язи і радо приймають у човен навіть вісім-дев’ять туристів. Дехто доставляє додаткові крісла.

Венеціанські маски... made in China

Я не прихильниця катання на човнах, тому вирішила пізнавати місто, прогулюючись пішки. Присвятила більше часу ходінню по крамничках, пошукові сувенірів. Венеція надихнула мене на колекціонування масок. Вдома маю кілька масок Коломбіни, які повісила над вхідними дверима. Італійці кажуть, це приносить у дім щастя і кохання... Найдорожчі кафе та сувенірні крамниці - на площі Сан-Марко. Чим далі від неї, тим демократичніші ціни. Також дорогі сувеніри на мості Ріальто. Він перекинувся над Ґранд-каналом, складається з однієї арки завдовжки 28 метрів, його максимальна висота у центрі – 7,5 метра. Згідно із легендою, добудувати цей міст допоміг диявол, який просив душу першої особи, що пройде по мосту. Диявола обдурили, пустивши першим... півня. З того часу вздовж мосту процвітає торгівля, а неподалік створили ринок. Найдешевша маска китайського виробництва на мосту Ріальто – 35 євро. В інших магазинах таку можна придбати і за 15 євро. Натуральні венеціанські маски ручної роботи кош-тують 80-300 євро. Автентичні венеціанські маски можна купити лише у спеціалізованих магазинах, де продають лише маски. Якщо серед сувенірного краму є ще й муранське скло, посуд, магнітики, то маски, придбані в цьому магазині, китайські.

З продавцями сувенірів можна торгуватися. Дехто випрошує знижку навіть у 5 євро. Мені не вдалося виторгувати навіть євро... В одному з сувенірних магазинів познайомилася з продавцем родом із Білорусі. Жінка зізналася, що майже усі сувеніри – китайські підробки. Навіть якщо на бірці напис "Виготовлено в Італії”. Продавець дала пораду: маска, дешевша за 20 євро, не може бути італійською. Міряєш маску із "золотою присипкою”, і вже можеш вирушати на карнавал: все "золото” залишилося на обличчі... Біжутерія з муранського скла за 15 євро теж несправжня. Найдешевший сувенір з автентичного муранського скла – 35 євро.

Обідати на літньому майданчику площі Сан-Марко — справжнє задоволення. Для гостей тут жива музика.

Коли годуєш голубів, остерігайся поліції

Святий Марко є покровителем міста. На площі Сан-Марко розташовані найстаріші будівлі міста – Палац дожів (екскурсія – 15 євро), церква Сан-Марко (вхід безкоштовний, але черги кілометрові. - Авт.), дзвіниця Сан-Марко (екскурсія 8 євро), історичні кафе. Неподалік - дві колони. Це символічні ворота міста, які вітають гостей. Кажуть, проходити через них – погана прикмета. Колись через них на страту проводили в’язнів. Неугодних вішали на площі Сан-Марко саме біля цих колон. А куртизанок, що проштрафилися, били різками аж до крові...

На площі Сан-Марко туристи полюбляють годувати голубів і фотографуватися на згадку. Екскурсоводи застерігають: робити це слід обережно, бо карабінери (поліція Італії) забороняють. Ризикнула погодувати пташок хлібом... На щастя, карабінери не побачили моїх маніпуляцій.

Обід на літніх майданчиках, що біля площі Сан-Марко, витягне з гаманця понад 20 євро. Атмосферою будете задоволені: швидке обслуговування, жива музика, вид на архітектуру площі. Середня вартість "перекусу” (шматок піци, лазаньї, кава) – 8-12 євро. У більшості кафе Венеції з відвідувачів беруть плату за сервіс (8% від ціни замовлення). Потрібно звертати увагу на те, чи не включено у ціну замовлення додаткових витрат (переважно пишуть, що гроші витрачають на прання скатертини).

Єдиний недолік у Венеції – брак туалетів. Безкоштовних туалетів взагалі немає! За відвідання громадської вбиральні доведеться викласти 1,5 євро – якщо ви її знайдете, звичайно. Здебільшого туристи ходять у туалети кав’ярень, але спочатку треба зробити замовлення. «На халяву» в туалет у кафе не пускають – просять 2 євро.